Чого слід очікувати Україні на Близькому Сході

Близький Схід завжди вважався для України перспективним регіоном для співпраці, проте переважно у сфері продажу зброї та зернових, а політичні аспекти залишалися поза увагою.

В Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чого слід очікувати Україні на Близькому Сході.

Однак після 24 лютого 2022 року ситуація змінилася, адже агресія росії змусила Київ шукати зовнішньополітичних союзників у всьому світі і знайти точки дотику з Близьким Сходом нам принципово важливо. 

Чи може Україна розраховувати на багаторівневий діалог із країнами Близького Сходу? 

Готовність країн арабського світу до політичного та економічного діалогу з Україною, перш за все, визначається рівнем їх залежності від росії та країн Заходу. Частина з них займає обережну позицію через прагнення дистанціюватися від війни в Україні й не бути втягнутими в конфронтацію росії та Заходу. Інші вбачають у російській війні можливість підвищити свій політичний авторитет, пропонуючи послуги посередника у конфлікті.  

Тож Сирія повністю залежить від свого головного союзника і перша після росії визнала самопроголошені «днр» і «лнр» та проголосувала проти березневої резолюції ООН, яка засуджує російську агресію.

Інші країни Близького Сходу діють обережніше та гнучкіше. Алжир, Ірак, Іран та ОАЕ утрималися від осуду російської агресії в ООН. Деякі країни, як Марокко, взагалі не брали участі у голосуванні.

Іран за час війни в Україні зміцнив зв’язки з росією, яка закуповує іранські безпілотники для ударів по Україні (офіційно ні Іран, ні росія це не підтверджують), а у фактичному провалі переговорів зі США щодо ядерної програми розраховує отримати додаткові бонуси від рф.

На тлі російської агресії проти України, Туреччина перетворилася на потужного регіонального гравця, який знаходить у протистоянні росії та Заходу користь для себе. З одного боку, президент Р. Ердоган продовжує тісну співпрацю з кремлем, відмовляється вводити санкції та не скасовує авіарейси між країнами, а з іншого – постачає Україні безпілотники та приєднується до частини обмежень, відмовляючись, наприклад, приймати картки російської платіжної системи «Мир».  

Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати йдуть аналогічним шляхом, балансуючи між росією та країнами Заходу. Так, наслідний принц Саудівської Аравії М. Салман відмовляє США та Європі збільшити видобуток нафти, а ОАЕ не заважають розвитку російського бізнесу. Спроби США долучити ОАЕ, Оман і Туреччину до санкційної політики проти рф поки не досягли результату. 

Які ж суперечності зовнішньополітичних відносин країн Близького Сходу може використати Україна?

По-перше, Київ може будувати відносини, використовуючи місцеві геополітичні проблеми, зокрема грати на сирійських суперечностях росії і країн регіону. Адже Туреччина, Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ, Кувейт орієнтовані на США, категорично не згодні з росіянами щодо майбутнього Сирії і так чи інакше підтримують місцеву опозицію, з якою воюють російські та сирійські війська.  

По-друге, серед близькосхідних країн Туреччина залишається ключовим економічним партнером і стратегічним союзником. Хоча президент Туреччини Р. Ердоган іде авторитарним шляхом, на зовнішньополітичній арені його інтереси багато в чому збігаються з українськими, зокрема в частині створення геополітичної противаги росії в близькосхідному регіоні. До того ж, Туреччина не визнає анексії Криму і активно підтримує кримських татар. На тлі «особливих відносин» президентів Туреччини та України і згоди Туреччини брати участь у «Кримській платформі», постачанні БПЛА, створенні спільних оборонних підприємств, є всі підстави сподіватися на подальший розвиток відносин.

По-третє, арабську аудиторію хвилюють не сутність військових конфліктів у Європі, а їх прямі наслідки у вигляді зростаючих цін на нафту, дефіциту зерна та інфляції. Тому, традиційні союзники як США, так і росії сьогодні продовжуватимуть співпрацювати з усіма сторонами, поки це відповідає їхнім інтересам. Тож доведення переваг співробітництва з Україною має стати основним трендом контактів на дипломатичному та вищому державному рівнях.

Адже Україна має потенціал для розвитку економічних відносин з арабськими країнами в галузі енергетики, нафтовидобування, туризму, суднобудування та культурно-гуманітарного співробітництва. Крім того, географічне положення України та потужний комплекс портів на Чорноморському узбережжі дозволяє їй бути транзитною точкою для багатьох товарів, які імпортуються або експортуються з Близького Сходу.  

Про результативність таких контактів свідчать підсумки візиту 18 квітня міністра закордонних справ України Д. Кулеби до Кувейту. Крім досягнення домовленості щодо участі країни у відновленні української інфраструктури, переговори також дали можливість донести принципові позиції України та узгодити бачення та підходи до дипломатичних зусиль із припинення російської агресії.